Вхід
Задати питання
  • Київ
вул. Дніпровська набережна, 25Як проїхати?

Графік роботи:Пн.–пт. з 8:30 до 20:00 / Сб. з 9:00 до 15:00 / Нд. - вих.

Київ, вул. Спаська, 5Як проїхати?

Графік роботи:Пн.–пт. з 8:30 до 20:00 / Сб. з 9:00 до 15:00 / Нд. - вих.

Наші телефони

044 339-59-89068 100-74-79093 100-74-79095 288-74-79

Анкілозуючий спондиліт (хвороба Бехтерєва)

Анкілозуючий спондиліт (аксіальний спондилоартрит, хвороба Бехтерєва) – запальне захворювання суглобів хребта, в результаті якого поступово формується обмеження його рухливості з утворенням анкілозів (зрощень кісток). Одночасно відбувається ущільнення зв’язкового апарату хребта. В результаті відбувається деформація хребта і повністю втрачається його гнучкість.

Запалення грудинно-ребрового і реброво-хребцевих суглобів провокує обмеження рухливості грудної клітки, що порушує дихальну функцію. Також в запальний процес можуть залучатися периферичні дрібні і великі суглоби. При анкілозуючому спондиліті в ряді випадків відзначається ураження очей (іридоцикліт, увеїт) і серцево-судинної системи (запалення аорти, формування вад серця).

Анкілозуючий спондиліт частіше зустрічається у чоловіків, ніж у жінок. Перші прояви хвороби зазвичай проявляються у молодому віці від 20 до 40 років. Протягом всього життя пацієнт може переживати періоди загострення та ремісії захворювання.

Симптоми анкілозуючого спондиліту

  • Ранні ознаки і симптоми хвороби включають в себе біль в нижній частині спини у спокої, особливо вночі, скутість в ділянці хребта вранці, після тривалого відпочинку. Характерна ознака – зменшення інтенсивності болю після фізичних навантажень. На початку захворювання найчастіше біль локалізується у поперековому відділі хребта і в ділянці крижово-клубового зчленування. Нерідко в запальний процес залучаються периферичні суглоби, що супроводжується болем, припуханням і порушенням їх функції.
  • Наступні скарги – біль у п’ятах при ходьбі та у спокої, набряк та біль задньої поверхні п’яткової кістки в ділянці ахіллового сухожилля. Біль в грудино-реберних суглобах у спокої, при диханні, кашлі.
  • Раптове почервоніння очей, різкий біль в них, світлобоязнь, зниження гостроти зору.
  • При тривалому запальному процесі відзначається прогресування больового синдрому і скутості хребта, що призводить до обмеження його функції.

Коли необхідна консультація ревматолога

  • Поява болю в нижній частині спини, болю в сідницях, що з’явився раптово, без видимої причини. Важливо звернути увагу на біль в другій половині ночі і в ранковий час, що змушує прокинутись.
  • Біль в нижній частині спини, що зменшується після фізичних навантажень і відновлюється у спокої.
  • Також одним із проявів хвороби може бути запалення очей, почервоніння та зниження гостроти зору до можливої його втрати.
  • Випадково виявлений генетичний маркер HLA B-27.

Причини виникнення

На сьогоднішній день причина не встановлена.

Фактори ризику

  1. Спадковість (носійство гена HLA B-27 – при його наявності підвищується ризик розвитку анкілозуючого спондиліту)
  2. Травми хребта

Ускладнення

  • Несвоєчасне встановлення діагнозу і проведення неадекватної терапії, з часом призводять до обмеження рухливості і деформації хребта. Формується так звана поза «прохача».
  • Залучення до процесу грудного відділу хребта призводить до порушення рухливості ребер та дихальної недостатності.
  • Запальний процес очей (увеїт, іридоцикліт) сприяє порушенню зору, аж до його втрати.
  • Прогресуюче ураження клапанів серця зумовлює розвиток серцевої недостатності.

Діагностика

Об’єктивний огляд: визначення рухливості хребта - можливість згинатись вперед і назад, нахилятись в сторони. Важливим є визначення екскурсії грудної клітки, що характеризує зміни з боку реброво-хребцевих і грудинно-ребрових суглобів. Це дозволяє діагностувати рівень ураження відділів хребта, функціональну недостатність, визначити подальшу тактику лікування і реабілітації.

При огляді пацієнта лежачи на животі проводиться постукування в ділянці крижово-клубового зчленування. Біль в цій ділянці свідчить про наявність запалення.

Інструментальні методи дослідження

Рентгенографічне дослідження хребта в прямій і бічній проекціях на ранніх стадіях хвороби неінформативне, проте на пізніх стадіях – дозволить підтвердити клінічні ознаки
анкілозуючого спондиліту.

Магнітно-резонансна томографія (МРТ) хребта, крижово-клубових зчленуваннь є діагностичним методом для раннього виявлення запалення в суглобах хребта, його зв’язок, визначення наявності набряку кісткового мозку, що дозволяє розцінити наявність гострого або хронічного запалення.

УЗД суглобів допомагає визначити наявність:

  • Надлишкової рідини в порожнині суглобів;
  • Запалення сухожиль (тендовагініт);
  • Запалення в ділянці прикріплення сухожиль до кісток (ентезит);
  • Зміни конфігурації суглоба і його хряща.

Ультразвуковий контроль також застосовується при локальній терапії для проведення пункції суглоба з подальшою евакуацією рідини і внутрішньосуглобового введення глюкокортикоїдів.

Лабораторні методи дослідження

В загальному аналізі крові можна виявити наявність маркерів запалення, таких як ШОЕ і СРБ.

Визначення носійства гена HLA B-27. Однак, відсутність гена HLA B-27 не виключає можливість розвитку анкілозуючого спондиліту.

Лікування анкілозуючого спондиліту

Метою лікування є зменшення больового синдрому в хребті, скутості і порушення його функції.

Медикаментозне лікування анкілозуючого спондиліту

Використовуються в лікуванні нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) – вони зменшують больовий синдром, запалення і скутість. Їх призначають на тривалий термін, що є досить ефективно. Проте НПЗП мало впливають на формування деформацій хребта.

При високому ступені запального процесу короткостроково можуть використовуватися глюкокортикоїди, які швидко пригнічують активність запалення. Оптимальне їх застосування в вигляді ін'єкційної форми при анкілозуючому спондиліті - це локальне введення в суглоби, в ділянку тендовагінітів, ентезитів. Одним з базисних синтетичних хворобо-модифікуючих препаратів для лікування анкілозуючого спондиліту є - сульфасалазин, який використовується при залученні в запальний процес периферичних дрібних і великих суглобів. Однак при ураженні хребта і крижово-клубових сполучень сульфасалазин - неефективний.

Новим і ефективним методом лікування є імунобіологічні препарати, які діють на механізм запалення і активно його пригнічують, блокуючи виділення білків запалення. Це дозволяє запобігти структурним змінам у хребті і підвищити якість життя. Вводяться вони підшкірно або внутрішньовенно, все залежить від вибору препарату для лікування.

У нашій країні використовуються для лікування анкілозуючого спондиліту:

  • Адалімумаб (Humira);
  • Етанерцепт (Enbrel);
  • Голімумаб (Simponi);
  • Інфліксимаб (Remicade);
  • Секукінумаб (Scapho).

Перед їх призначенням необхідно пройти детальне обстеження для виключення прихованого туберкульозу та гепатитів.

Немедикаментозне лікування анкілозуючого спондиліту

Окрім лікарських препаратів значну роль грає фізична активність пацієнта. Лікувальна фізкультура, за умови щоденних занять, дозволяє зберегти рухливість хребта, зменшити больовий синдром. Плавання допоможе зняти м'язовий спазм і збільшити обсяг рухів у хребті.

Правильний сон, відмова від шкідливих звичок (особливо куріння) і нежирна їжа позитивно впливають на лікувальний процес.

Хірургічна корекція

Використовується при вираженому порушенні рухливості грудної клітки і функції легень. Хірургічна корекція зменшує прогресування дихальної недостатності і покращує якість життя пацієнта.

Також хірургічна корекція потрібна при ураженні великих суглобів. Ендопротезування суглоба дозволяє відновити функції кінцівки.

Допомога в домашніх умовах

Регулярні заняття фізичними вправами допоможуть зменшити больовий синдром і зберегти рухливість у хребті. Зарядку необхідно робити навіть відчуваючи біль у спині.

Відмова від куріння є важливим прогностичним фактором при анкілозуючому спондиліті, оскільки куріння сприяє прогресуванню захворювання і збільшує кількість невідповідачів на імунобіологічну терапію.

Профілактика анкілозуючого спондиліту

  • активне заняття лікувальною фізкультурою і плаванням;
  • контроль постави;
  • сон на жорсткому ліжку;
  • утримання від важкої фізичної роботи;
  • підтримання оптимальної маси тіла;
  • повна відмова від куріння;
  • пунктуальний прийом лікарських препаратів;
  • регулярне лабораторне дослідження (дозволить контролювати активність запального процесу і безпеку проведеної лікарської терапії);
  • своєчасні відвідування свого лікаря-ревматолога.