Ірит (іридоцикліт)

Ірит— запалення райдужної оболонки ока. Коли запальний процес поширюється на циліарне тіло, розвивається іридоцикліт. Іридоцикліти можуть виникати в будь-якому віці, однак частіше хворіють особи від 20 до 40 років.

Симптоми іриту (іридоцикліту)

Однією з перших суб’єктивних ознак є біль в оці, з іррадіацією в скроневу і лобову ділянки, а саме по ходу трійчастого нерва. Характерно посилення болю в нічний час, при зміні ступеня освітлення, а також під час дотиків до очного яблука. Якщо це гострий іридоцикліт, то біль може виникнути раптово і набути нестерпного характеру.

Також до симптомів належать:

• сльозотеча;
• світлобоязнь;
• зміна кольору і малюнка райдужної оболонки. Вона стає зеленуватого кольору, рожевого або червоного. При цьому малюнок її стає невиразним, згладженим;
• звуження зіниці, утворення задніх спайок — синехій;
• помутніння склоподібного тіла;
• зміна внутрішньоочного тиску;
• зір може погіршитися — виникає так звана «пелена».

Коли необхідна консультація ревматолога

Якщо є будь-які підозри на порушення функцій зору, особливо якщо вони тривають вже довгий час необхідно звернутися до лікаря.

У разі появи характерного болю і дискомфорту в очах на фоні ревматологічного захворювання необхідно терміново повідомити про це лікуючого лікаря і звернутися по консультацію ревматолога.

Причини розвитку

Розвитку іридоцикліту сприяють:

• вірусні інфекції (герпес, грип, кір);
• протозойні інфекції (малярія, токсоплазмоз);
• захворювання, викликані бактеріальною інфекцією (тифи, запалення легень, синусити, гонорея, сифіліс, туберкульоз);
• ревматологічні захворювання (спондилоартрит, ювенільний ідіопатичний артрит);
• захворювання зубів, щелепи (прикореневі кісти), носоглотки і порожнин носа;
• системні захворювання (саркоїдоз, хвороба Бехчета);
• захворювання грибкової природи травма очей (контузія і поранення).

Фактори ризику

Факторами ризику для виникнення даного захворювання можуть стати:

• травмуючі, стресові ситуації;
• переохолодження;
• занадто інтенсивні фізичні навантаження;
• шкідливі звички, незбалансоване харчування;
• аутоімунні стани.

Ускладнення

Велика кількість випадків іридоцикліту переходить в хронічну стадію з постійними і частими рецидивами — хронічний іридоцикліт. У такому варіанті збільшується ймовірність виникнення різного роду ускладнень. Найчастіше спостерігаються синехії — зрощення. Ці зрощення призводять до деформації і звуження зіниць. В результаті, якщо лікування не проводиться, то зіниця заростає повністю і можлива навіть повна втрата зору.

До решти ускладнень відносяться:

• катаракта;
• деформація склоподібного тіла і відшарування сітківки;
• абсцес склоподібного тіла;
• атрофія очей.

Діагностика

Лабораторні методи дослідження

Перед початком лікування хворому необхідно здати аналізи сечі і крові (загальноклінічні), показники біохімічного аналізу крові (загальний білок і його фракції, сечовина, креатинін, білірубін, АЛТ, АСТ, електроліти, глюкоза крові), визначити антитіла до гепатиту B і C, аналіз крові на ВІЛ та деякі інші інфекції залежно від супутніх факторів для того, щоб виявити причини іридоцикліту.

Інструментальні методи дослідження

• Візометрія — метод визначення гостроти зору.
• Біомікроскопія — дослідження структурних елементів ока за допомогою щілинної лампи. В результаті огляду виявляють різні зміни рогівки, зміну кольору райдужки, світлобоязнь, сльозотечу, блефароспазм, звуження зіниці, формування зрощень, стан вологи в передній камері ока.
• Тонометрія — визначення висоти внутрішньоочного тиску.
• Ультразвукове дослідження очного яблука — одне з додаткових досліджень, що застосовується для оцінки стану структур очей.
• Рентгенографія пазух носа — для виключення інфекційного ураження навколоносових пазух.
• Рентгенографія органів грудної клітки — для виключення туберкульозу та саркоїдозу, які є одними з можливих причин іридоцикліту.

Лікування іриту (іридоцикліту)

Перша допомога при іридоцикліті полягає в розширенні зіниці. Це направлено на запобігання зрощень райдужки з кришталиком і зняття больового синдрому.

З цією метою застосовують атропін та знеболюючі засоби. Лікування іридоцикліту є комплексним і включає в себе безпосереднє лікування первинного захворювання і застосування протизапальних препаратів.

Протизапальне лікування. Найбільш ефективними засобами є глюкокортикоїди і нестероїдні протизапальні засоби, застосовуються переважно місцево.

При іридоциклітах, що перебігають з підвищенням внутрішньоочного тиску (після виключення гострого нападу глаукоми), додатково призначають гіпотензивні препарати.

Пацієнта спостерігають до одужання протягом від 1 тижня до місяця, триває антибактеріальне та протизапальне лікування від 7 днів до місяця.

При схильності до рецидивів рекомендовано проведення підтримуючого курсу лікування 2 рази на рік.

При стійкому і рецидивуючому іридоцикліти слід розглядати призначення імунобілогічної терапії (адалімумаб, тощо).

Допомога в домашніх умовах

Будь-яка інфекція, що розвинулася в організмі, може викликати іридоцикліт. Тому першочергово важливо не допускати хронізації будь-якого запального процесу і вчасно звертатися для консультації до спеціалістів, щоб контролювати активність наявних захворювань.

Профілактика іриту (іридоцикліту)

Для профілактики іридоцикліту необхідно стежити за імунітетом, зміцнювати його, лікувати будь-які інфекційні захворювання, не допускати поширення вогнищ інфекції та хронічної форми захворювань.