Паліндромний ревматизм

Паліндромний ревматизм (ПР) – рідкісне хронічне захворювання, яке характеризується нападоподібними епізодами гострого артриту, періартриту та припуханням навколосуглобових тканин. Атака ПР часто виникає раптово без явних тригерів чи передвісників з нестерпного та виснажуючого болю і триває від декількох годин до кількох днів, після чого настає повне відновлення суглобів. У процес можуть залучатися будь-які суглоби, проте найчастіше уражаються дрібні суглоби кистей, променевозап’ястні, колінні та плечові суглоби.

Симптоми паліндромного ревматизму

Незважаючи на те що при цьому захворюванні може залучатися відразу декілька суглобів, зазвичай уражається тільки один суглоб. Залучення суглобів часто асиметричне і мігруюче, пацієнти скаржаться на виражений біль, набряклість, скутість і почервоніння шкіри над ураженим суглобом, обсяг рухів у суглобі обмежений. У деяких людей може виникнути лихоманка та інші системні прояви.

Процес спонтанно піддається зворотньому розвитку протягом 48 годин (максимум 7–8 днів), не викликаючи стійких змін суглобів і зазвичай не впливаючи на функціональний стан хворих. Атаки ПР частіше починаються у другій половині дня, можуть змінюватись за частотою, від щоденних до однієї на місяць. При повторних атаках немає тенденції до ураження тих самих суглобів, щоразу процес має іншу локалізацію. Найбільша кількість випадків припадає на ураження колінного суглоба. Можливі запальні зміни плечових, гомілково-стопних, п’ясних, проксимальних міжфалангових суглобів, скроневонижньощелепних суглобів, суглобів стопи, а також шийного відділу хребта.

У деяких випадках (⅓ пацієнтів) описані невеликі перехідні підшкірні вузлики на руках. Вони розміщуються по ходу сухожилок на кистях і стопах, в ділянці долонного апоневрозу та на розгинальній поверхні передпліччя і зникають протягом кількох днів після атаки.

Причини розвитку паліндромного ревматизму

Середній вік початку ПР становить близько 45 років (з діапазоном від 20 до 80 років). Однаково часто це захворювання виникає в чоловіків та жінок.

Точний етіопатогенез ПР залишається нез’ясованим. Деякі дослідники вважають, що ПР пов’язаний із розвитком аутоімунних ревматичних захворювань, зокрема ревматоїдного артриту (РА).

Коли потрібна консультація ревматолога

Якщо ви помітили у себе епізодичний набряк будь-якого суглобу, почервоніння та обмеження рухів в ньому – варто звернутись на консультацію до ревматолога. Правильно встановлений діагноз і підібране лікування – ключ до одужання та покращення самопочуття.

Фактори ризику

До факторів ризику даного захворювання належать:

• генетична схильність;
• фактори навколишнього середовища;
• аутоімунні захворювання.

Діагностика паліндромного ревматизму

Для діагностики ПР використовують клінічний аналіз крові (показник ШОЕ) та С-реактивний білок (СРБ), підвищені рівні цих показників визначають ступінь запалення в організмі. Інші аналізи, такі як перевірка на наявність специфічних антитіл (наприклад, ревматоїдний фактор, анти-CCP-антитіла, анти-ядерні антитіла), допоможуть в диференціальній діагностиці.

Лікування паліндромного ревматизму

Лікування пацієнтів з ПР складне, єдиних рекомендацій щодо ведення пацієнтів з ПР наразі немає. Лікування має патогенетичний характер. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) (такі як диклофенак, німесулід, етодолак тощо), можна застосовувати для лікування пацієнтів із гострими епізодами ПР. Вони ефективно зменшують вираженість гострої симптоматики захворювання, але не запобігають виникненню нових атак. У лікуванні пацієнтів із ПР також застосовують антиревматичні препарати, що модифікують захворювання (DMARDs) – сульфасалазин, метотрексат, гідроксихлорохін, інгібітори фактора некрозу пухлини-альфа, а також колхіцин. Вони можуть бути варіантом терапії для пацієнтів із рефрактерними частими нападами.

Прогноз

На жаль, лікування пацієнтів із ПР у більшості випадків не зумовлює повного одужання. Проте навіть при тривалому перебігу захворювання пацієнти зберігають працездатність. Вона може бути тимчасово втрачена лише в період гострої атаки захворювання. Розвиток суглобових деформацій та інвалідизація хворих на ПР не настають.

Ускладнення

До ускладнень даного захворювання належить хронічний больовий синдром, поява депресії і хронічної втоми, втрата працездатності.

Допомога в домашніх умовах

При больовому синдромі можливе використання нестероїдних протизапальних препаратів – ібупрофен в дозі 1200 – 1800 мг/добу або парацетамол в дозі, що не перевищує 1500 мг/добу.

Профілактика

Специфічної профілактики даного захворювання не існує.

До неспецифічних методів профілактики відноситься дотримання здорового способу життя, раціональне харчування, нормалізація сну, уникнення стресів, переохолодження та перенавантаження. Також важливо вчасно звертатись до лікаря при будь-якому погіршенні самопочуття.