Ібупрофен

Ібупрофен – це нестероїдний протизапальний засіб (НПЗП), який чинить анальгезуючу, жарознижувальну та протизапальну дії.

Найпоширенішою ситуацією, в якій ревматологи зазвичай застосовують НПЗП, є необхідність зняття больового синдрому у пацієнта.

При деяких хронічних ревматичних захворюваннях НПЗП є патогенетичним засобом, тобто вони чинять не тільки симптом-модифікуючу дію зменшуючи вираженість болю, але ще й зумовлюють структурно-модифікуючу дію, сприяючи гальмуванню прогресування хвороби за рахунок зменшення запалення.

Ібупрофен використовують при наступних захворюваннях в ревматології:

• Остеоарт­рит.
• Неспецифічний біль у спині.
• Ревматоїдний арт­рит.
• Спондилоартрити.
• Подагра та інші кристал-індуковані артропатії.
• Локальне запалення м’яких тканин (тендиніт, тендовагініт, бурсит, ентезит) та інші.

Протипоказання до застосування препарату:

• Підвищена чутливість до ібупрофену або до будь-якого з інших компонентів препарату.
• Алергічні реакції (наприклад, бронхіальна астма, риніт, набряк Квінке або кропив’янка) після застосування ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів в анамнезі.
• Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, кровотеча в активній формі або рецидиви в анамнезі (два або більше виражених епізоди підтвердженої виразкової хвороби чи кровотечі).
• Шлунково-кишкова кровотеча або перфорація стінки шлунково-кишкового тракту в анамнезі, пов’язані із застосуванням НПЗП.
• Тяжка серцева недостатність (клас ІV за класифікацією NYHA).
• Тяжке порушення функцій печінки.
• Тяжке порушення функцій нирок (хронічна хвороба нирок 3-4 ступеню).
• Третій триместр вагітності.
• Активне запальне захворювання кишечнику.
• Геморагічний діатез або інші розлади згортання крові.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії

Ібупрофен, як і інші НПЗП, не слід застосовувати у комбінації з:

• ацетилсаліциловою кислотою - це збільшує ризик виникнення побічних реакцій;
• антикоагулянтами - нестероїдні протизапальні засоби можуть збільшити їх ефект;
• антигіпертензивними засобами (інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину ІІ) і діуретики - НПЗП можуть знижувати лікувальний ефект цих препаратів;
• діуретиками - збільшують ризик виникнення нефротоксичного ефекту НПЗП;
• глюкокортикоїдами - підвищують ризик утворення виразок та кровотеч у шлунково-кишковому тракті;
• серцевими глікозидами - НПЗП можуть збільшувати рівень глікозидів у плазмі крові.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень вказують на підвищений ризик викидня, вроджених вад серця та гастрошизису після застосування НПЗП на ранній стадії вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад збільшувався з менш ніж 1 % до приблизно 1,5 %. Вважається, що ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості терапії НПЗП.

Під час І та ІІ триместрів вагітності слід уникати застосування препарату. НПЗП не слід застосовувати у I та II триместрі вагітності, якщо тільки потенційна користь для пацієнтки не перевищує потенційний ризик для плода. Жінкам, які намагаються завагітніти, а також протягом І та ІІ триместрів вагітності слід застосовувати найменшу можливу дозу ібупрофену впродовж найкоротшого періоду часу.

Усі НПЗП при застосуванні протягом ІІІ триместру вагітності становлять ризики:

для плода: кардіопульмонарна токсичність (що характеризується передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією); порушення функцій нирок, яке може прогресувати до ниркової недостатності, що супроводжується олігогідрамніоном;

для матері та новонародженого: збільшення часу кровотечі, антитромбоцитарний ефект, який може розвинутися навіть при дуже низьких дозах; пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або збільшення тривалості пологів.

Препарат протипоказаний у ІІІ триместрі вагітності.

В обмежених дослідженнях ібупрофен був виявлений у грудному молоці у дуже низькій концентрації, тому малоймовірно, щоб він міг негативно вплинути на немовля, яке годують груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

За умови застосування згідно з рекомендованими дозами та тривалістю лікування препарат не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Правила прийому ібупрофену:

Тільки для короткотривалого перорального застосування.

Найменшу ефективну дозу потрібно застосовувати протягом найкоротшого часу, необхідного для полегшення симптомів. При необхідності застосування препарату більше 5 днів (якщо симптоми не зникають або погіршуються) слід звернутися до лікаря за консультацією.

Рекомендована добова доза препарату становить 20–30 мг/кг маси тіла. Не перевищувати дозу 30 мг/кг маси тіла на добу.

Препарат призначають по 200–400 мг на прийом. Повторну дозу застосовувати при необхідності кожні 4–6 годин. Не перевищувати дозу 1200 мг протягом 24 годин.

Можливі небажані реакції:

• З боку системи крові та лімфатичної системи: дуже рідко: порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз).
• З боку імунної системи: реакції гіперчутливості; нечасто: кропив’янка та свербіж; дуже рідко: тяжкі реакції гіперчутливості; частота невідома: реактивність дихальних шляхів, включаючи бронхіальну астму, загострення астми, бронхоспазм або задишку.
• З боку нервової системи: нечасто: головний біль; дуже рідко: асептичний менінгіт.
• З боку серцевої системи: частота невідома: серцева недостатність, набряк.

Дані клінічного дослідження та епідеміологічні дані свідчать, що застосування ібупрофену, особливо у високій дозі по 2400 мг на добу та при довготривалому лікуванні, може бути пов’язаним з дещо підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад інфаркту міокарда або інсульту).

• З боку судинної системи: частота невідома: артеріальна гіпертензія.
• З боку травної системи: нечасто: біль у животі, нудота, диспепсія; рідко: діарея, метеоризм, запор та блювання; дуже рідко: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, перфорації або шлунково-кишкові кровотечі, мелена, криваве блювання, іноді летальні (особливо у пацієнтів літнього віку), виразковий стоматит, гастрит; частота невідома: загострення коліту та хвороби Крона.
• З боку печінки: дуже рідко: порушення функції печінки.
• З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто: різні висипання на шкірі; дуже рідко: можуть виникати тяжкі форми шкірних реакцій;
• З боку дихальних шляхів та органів середостіння: частота невідома: реактивність дихальних шляхів, включаючи астму, бронхоспазм або задишку.
• З боку нирок та сечовидільної системи: дуже рідко: гостре порушення функції нирок, папілонекроз, особливо при тривалому застосуванні, пов’язаний з підвищенням рівня сечовини у сироватці крові, та набряк; частота невідома: ниркова недостатність.

Вакцинація

Відповідно до результатів, опублікованих у Британському журналі клінічної фармакології (Abdel Shaheed C та ін. Br J Clin Pharmacol. 2022; doi: 10.1111/bcp.15281.), препарати, такі як парацетамол та ібупрофен, можуть знизити імунну відповідь пацієнта, якщо їх приймати до або відразу після вакцинації .

Для більш детальної інформації зверніться до інструкції даного препарату.