Периартрит

Периартрит – патологія, що характеризується запальним процесом у навколосуглобових тканинах великих суглобів: капсулі суглоба, його зв'язках, сухожиллях та м'язах, що оточують його.

Симптоми периартриту

Периартрит проявляється насамперед больовим синдромом. Біль на початку захворювання ниючий, потім стає гострішим. При русі кінцівкою може виникати гострий біль. Найчастіше дискомфорт посилюється вночі, порушуючи повноцінний сон.

Найчастіше зустрічається периартрит плечового суглоба. Відзначається утруднення рухів верхньою кінцівкою – відведення руки назад, підняття її вгору, рух убік. Хвора рука характерно зігнута в ліктьовому суглобі та притиснута до тулуба.

Болі у плечовому суглобі можуть іррадіювати в руку, лопатку, шию, пальці кисті. Можуть супроводжуватися головним болем. При колінному периартриті спостерігається іррадіація в ділянку стегна.

Біль при периартриті посилюється при натисканні і може супроводжуватися припухлістю та набряками в ділянці суглоба.

Коли потрібна консультація ревматолога

При болю та симптомах запалення (місцеве підвищення температури, набряк, почервоніння), а також появі обмеження рухливості в ділянці суглоба необхідно звернутися по консультацію ревматолога. Багато захворювань суглобів мають схожу клінічну картину і лише лікар може провести кваліфіковану діагностику, встановити точний діагноз та призначити лікування.

Причини розвитку

Причиною розвитку периартриту, як правило, є мікротравми сухожиль і зв'язок, що повторюються. Вони виникають при перенавантаженні, значній або одноманітній фізичній напрузі, що припадає на той самий суглоб. Такі травми характерні при заняттях спортом, а також можуть бути пов'язані з особливостями професійної діяльності.

Фактори ризику

• Травми сухожилля, суглобів.
• Переохолодження.
• Порушення обміну речовин (ожиріння).
• Ендокринні порушення (у клімактеричному періоді).
• Нейрорефлекторні, судинні порушення.
• Слабкість м'язового каркасу.

Ускладнення

За відсутності кваліфікованого лікування з часом захворювання може призвести до значного обмеження рухливості (контрактури) на тлі нестерпного болю під час спроби здійснити рух.

Також при тривалому перебігу периартриту плечового суглоба може розвинутися остеопороз головки плечової кістки.

Діагностика

Для встановлення діагнозу лікар проводить візуальний огляд і пальпацію ураженої ділянки. Лікар оцінює стан шкірних покривів, рухливість. За необхідності для підтвердження діагнозу використовують інструментальні методи дослідження.

Інструментальні методи дослідження

Рентгенографія – визначаються остеосклероз, нерівність та/або нечіткість контуру кістки, деформація, остеофіти у місцях прикріплення зв'язок.

Ультразвукова діагностика – доступний та інформативний метод дослідження для оцінки ураження периартикулярних структур

Магнітно-резонансна томографія (МРТ) – необхідна у найскладніших випадках периартриту. Дозволяє посилити контрастність зображення, що важливо для чіткої диференціації м'якотканинних структур.

Лікування периартриту

Лікування периартриту потребує комплексного підходу. Для зменшення больового синдрому та зняття запалення застосовуються нестероїдні протизапальні засоби. Тривалість курсу лікування визначається індивідуально, але у середньому 7-10 днів.

З метою зняття м'язового напруження показані міорелаксанти. Їх застосування дозволяє не тільки усунути патологічний м'язовий спазм, але й значно зменшити больовий синдром.

У ряді випадків курс лікування включаються блокади в місце запалення периартикулярних тканин пролонгованними глюкокортикоїдами.

Паралельно з медикаментозною терапією для зниження навантаження на запалений суглоб показано іммобілізацію ураженої ділянки задопомогою фіксаторів та ортезів. Зокрема, при периартриті плечового суглоба показаний щадний режим відносно як плечового суглоба, так і шийного відділу хребта. Часто необхідна фіксація верхньої кінцівки шиною для відведення, іммобілізація шийного відділу коміром Шанца. Але ця імобілізація повинна бути якомога короткостроковою (3-5 днів).

Після усунення больового синдрому (в середньому 5-7 днів), фіксація уражених сегментів зупиняється і проводиться фізіотерапевтичне лікування (фізіобальнеотерапія, сірководневі та радонові ванни) та лікувальна фізкультура (ЛФК), остання є обов’язковим кроком у лікуванні.

Масаж застосовують як завершальний етап лікування. При гострому запаленні він протипоказаний. Масаж проводиться курсами, зазвичай, по 10-15 сеансів. Іноді потрібні повторні курси масажу.

Допомога у домашніх умовах

У реабілітаційний період дуже важливо обмежити навантаження ураженого суглоба, а також виконувати комплекс лікувальних вправ при периартриті, який спрямований на відновлення функцій суглоба. ЛФК при ураженні навколосуглобових тканин, як при багатьох захворюваннях, дає ефект лише за регулярного проведення.

Профілактика периартриту

Щоб уникнути розвитку периартриту, перешкоджати його рецидиву, слід зменшити надмірне навантаження на уражену ділянку, регулярно робити гімнастику, відмовитися від підйому важких предметів. Своєчасне лікування запальних захворювань інших органів та систем також є профілактикою подібних процесів.