Остеопороз без перелому

Остеопороз — прогресуюче системне захворювання скелета, що характеризується зниженою міцністю кісток, що призводить до підвищення ламкості кісток та ризику переломів.

Симптоми остеопорозу без перелому

При остеопорозі без перелому немає характерної ранньої клінічної симптоматики. Єдиним клінічним проявом є його ускладнення — остеопоротичні переломи, тобто переломи, які відбулися у разі низькоенергетичної травми, при якій здорова кістка залишилася б цілою.

Остеопороз слід підозрювати при:

• зниженні зросту більш ніж на 2 см за рік або на 4 см за життя з 25-річного віку;
• збільшенні грудного кіфозу;
• посиленні шийного лордозу («горб аристократки»);
• відносному подовженні кінцівок.

Коли необхідна консультація ревматолога

Через відсутність характерних симптомів остеопорозу існує небезпека пропустити розпал хвороби. Тому, у разі виявлення факторів ризику остеопорозу, необхідно звернутись до ревматолога задля верифікації факторів ризику падінь, клінічних ознак переломів кісток та хребців, перенесених при мінімальній травмі, а також можливих причин вторинного остеопорозу.

Причини розвитку

Основні причини остеопорозу:

• зниження вироблення гормону естрогену в період менопаузи;
• порушення процесів розсмоктування і формування кісткової тканини;
• порушення фосфорно-кальцієвого обміну;
• зміна гормонального фону (паратиреоїдного гормону, кальцитоніну, гормону росту, тиреоїдних гормонів, глюкокортикоїдів та ін.);
• гіповітаміноз вітаміну D;
• порушення процесів регуляції обміну речовин кісткової тканини.

Фактори ризику

• Вік понад 65 років.
• Жіноча стать.
• Низька мінеральна щільність кісткової тканини.
• Індекс маси тіла нижче 20 кг/м2 та/або вага нижче 57 кг.
• Схильність до падінь.
• Гіпогонадизм у жінок.
• Дефіцит вітаміну D.
• Цукровий діабет.
• Ревматоїдний артрит.
• Паління, зловживання алкоголем.
• Харчовий дефіцит кальцію, остеотропних мінералів.
• Застосування системних глюкокортикоїдів понад 3 місяці.
• Рання менопауза / пізнє менархе / періоди аменореї.
• Тривала лактація.
• Низька або надлишкова фізична активність.
• Тривала іммобілізація.
• Надлишкове споживання кави.
• Європеоїдна раса.
• Зниження кліренсу креатиніну та / або клубочкової фільтрації.

Ускладнення

До ускладнень остеопорозу входять порушення постави, розвиток кіфозу та прогресуюче зниження зросту (більш ніж на 2 см за рік або на 4 см за життя з 25-річного віку). Більш тяжким ускладненням є остеопоротичний перелом — перелом, що стався в результаті мінімальної травми (падіння з положення стоячи або нижче) або взагалі без травми.

Виділяють множинні компресійні переломи тіл хребців та типові переломи в проксимальному відділі кульшової і плечової кісток, дистальному відділі променевої кістки.

Остеопоротичні переломи можуть стати причиною інвалідизації або летального результату у разі перелому хребта.

Діагностика

Діагноз остеопорозу встановлюється:

• на підставі типового для остеопорозу перелому, перенесеного у віці старше 50 років при незначній або спонтанній травмі при виключенні інших причин перелому;
• при проведенні денситометрії хребта і / або стегна.

Лабораторні методи дослідження

Обов’язковий набір досліджень при вперше встановленому остеопорозі:

Повний загальноклінічний аналіз крові (анемії, підвищення ШОЕ — ознаки онкологічної (в тому числі множинної мієломи), ревматологічної та іншої патології).

Біохімічний аналіз (кальцій, креатинін, підрахунок швидкості клубочкової фільтрації, фосфор, магній, лужна фосфатаза, печінкові ферменти, глюкоза) — виключення вторинного остеопорозу.

25 (OH) D — діагностика порушень мінералізації скелету.

Маркери кісткового метаболізму — діагностика активності ремодулювання кісткової тканини.

Інструментальні методи дослідження

Оцінка мінеральної щільності кісткової тканини проводиться кількома методами:

• Двохенергетична рентгенівська абсорбціометрія (DEXA, DXA) — виявлення патологічного зниження мінеральної щільності кісток і ступеня зменшення кісткової маси, оцінка структурних змін кісткової тканини, оцінка міцності кісток, визначення ризику переломів.
• Ультразвукова денситометрія — використовується тільки для скринінгу. Можна запідозрити остеопороз або остеопенію (зниження щільності кісткової тканини), але не проводиться оцінка ступеню порушень та не призначається лікування за результатами даного дослідження.
• Рентгенографія хребта — виявлення остеопоротичних переломів.

Лікування остеопорозу без перелому

Метою лікування остеопорозу є збереження кісткової маси, запобігання переломів, зменшення болю і збереження функції. Швидкість зниження кісткової маси може бути уповільнена шляхом проведення медикаментозної терапії, проте добавки кальцію і вітаміну D, а також фізична активність є критично важливими для підтримки оптимальної щільності кісткової тканини.

Препарати бісфосфонатів (Алендронат, Ризедронат, Золедронова кислота, Ібандронат) є першою лінією в лікуванні остеопорозу. Пригнічуючи резорбцію кісткової тканини, вони сприяють збереженню кісткової маси і знижують ризик переломів хребців і шийки стегна.

Інтервали між рентгенівськими скануваннями, проведеними для відстеження реакції на лікування, як правило, повинні бути в межах 2-х років і довше. Бісфосфанати можна застосовувати перорально або внутрішньовенно.

Допомога в домашніх умовах

Модифікація факторів ризику може включати вправи, спрямовані на підвищення м’язової сили, мінімальне вживання кофеїну та алкоголю, відмова від паління.

Оптимальна кількість вправ з ваговим навантаженням не визначена, але рекомендована тривалість становить не менше 30 хвилин / день.

Фізіотерапевт може розробити безпечну програму вправ і продемонструвати, як безпечно виконувати повсякденну діяльність, щоб звести до мінімуму ризик падінь і переломів хребта.

Профілактика остеопорозу

• В групах ризику з метою профілактики остеопорозу рекомендується адекватний прийом кальцію з їжею або призначення профілактичних доз карбонатних солей кальцію (1000-1200 мг / добу).
• Достатнє надходження вітаміну D, добавки вітаміну D до 2000 МО на добу.
• Активний спосіб життя, фізичні вправи і відмова від шкідливих звичок.
• З метою профілактики глюкокортикоїдного остеопорозу всім пацієнтам, які приймають глюкокортикоїди, рекомендується збалансована дієта з достатнім споживанням кальцію, адекватне фізичне навантаження, виключення паління та алкоголю і призначення препаратів кальцію і вітаміну D.