Етодолак

Етодолак – нестероїдний протизапальний засіб, похідна індолоцтової кислоти, що відрізняється від інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗП) наявністю ядра тетрагідропіраноїндолу. Етодолак має протизапальні, аналгетичні та жарознижувальні властивості. Етодолак має помірну селективність щодо ЦОГ-2, тому діє переважно у вогнищі запалення.

Клінічне застосування етодолаку

• Для невідкладного або тривалого лікування остеоартриту, ревматоїдного артриту, анкілозивного спондиліту.
• Больовий синдром різного походження.

Протипокази до застосування

• Підвищена чутливість до будь-яких компонентів препарату;
• Наявність в анамнезі реакцій гіперчутливості (наприклад, нападів бронхіальної астми, кропив’янки, риніту, ангіоневротичного набряку) внаслідок прийому ацетилсаліцилової кислоти, ібупрофену або інших НПЗП;
• Активна або рецидивуюча пептична виразка/кровотеча в анамнезі (два або більше окремих підтверджених випадки виразки або кровотечі);
• Шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, пов’язана з попередньою терапією НПЗП в анамнезі;
• Цитопенія, тяжка печінкова, ниркова, серцева недостатність.
• Протипоказаний для лікування болю при аортокоронарному шунтуванні.

Особливості щодо застосування

Побічні реакції можна мінімізувати шляхом застосування найменшої ефективної дози протягом найкоротшої тривалості лікування, необхідної для контролю симптомів.

Слід уникати одночасного застосування етодолаку з НПЗП, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2.

Спосіб застосування та дози

Рекомендована разова доза препарату етодолак становить 400 мг. Препарат застосовують 2 рази на добу: по 1 таблетці вранці і ввечері після прийому їжі.

Максимальна добова доза становить – 1000 мг.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії

При одночасному застосування етодолаку з іншими прпепарати спостерігаються такі ефекти:

Антигіпертензивні лікарські засоби. Знижується гіпотензивна дія.

Діуретики. Знижується діуретична дія. Діуретики підвищують ризик нефротоксичності НПЗП.

Серцеві глікозиди. НПЗП можуть загострювати серцеву недостатність, знижувати швидкість клубочкової фільтрації і підвищувати рівень глікозидів у крові.

Літій. Знижується виведення літію.

Метотрексат. Знижується виведення метотрексату.

Циклоспорин. Може підвищуватися нефротоксичність, пов’язана з циклоспорином.

Міфепристон. НПЗП не слід застосовувати протягом 8-12 днів після застосування міфепристону, оскільки вони знижують дію міфепристону.

Глюкокортикоїди. Підвищується ризик виникнення шлунково-кишкової виразки чи кровотечі.

Антикоагулянти. НПЗП можуть посилити дію антикоагулянтів, таких як варфарин.

Такролімус. При одночасному застосуванні НПЗП з такролімусом підвищується ризик нефротоксичності

Лабораторні дані. При застосуванні етодолаку можливий помилковий позитивний результат аналізу на білірубін внаслідок наявності фенольних метаболітів етодолаку в сечі.

Можливі побічні ефекти

Найчастішими побічними реакціями були шлунково-кишкові розлади.

З боку крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, панцитопенія, агранулоцитоз, анемія, апластична анемія, гемолітична анемія, подовження часу кровотечі, лімфаденопатія.

З боку імунної системи: при застосуванні НПЗП відмічалися реакції гіперчутливості: неспецифічні алергічні реакції та анафілаксія; анафілактоїдні реакції.

З боку нервової системи: депресія, головний біль, запаморочення, безсоння, сплутаність свідомості, порушення свідомості, галюцинації.

З боку органів зору: неврит зорового нерва, затуманення зору, фотофобія, кон’юнктивіт.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: шум у вухах, вертиго.

З боку серцево-судинної системи: набряки, артеріальна гіпертензія, аритмія, серцебиття.

З боку травного тракту: пептична виразка, перфорація чи шлунково-кишкова кровотеча, іноді з летальним наслідком, нудота, блювання, діарея, диспепсія, біль в епігастрії, біль у животі, виразковий стоматит, запор, метеоризм, блювання кров’ю, мелена, виразки шлунково-кишкового тракту, порушення травлення, печія, ректальна кровотеча, загострення коліту та хвороба Крона, гастрит, панкреатит, глосит, спрага, сухість у роті.

З боку гепатобіларної системи: порушення функції печінки (білірубінурія), підвищення активності ферментів печінки, гепатит, холестатичний гепатит, жовтяниця, холестатична жовтяниця, печінкова недостатність, некроз печінки.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, фоточутливість, підвищене потовиділення, гіперпігментація, алопеція, лущення шкіри, екхімози.

З боку нирок та сечовидільних шляхів: дизурія, почастішання сечовипускання, нефротоксичність у різних формах, включаючи інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, ниркова недостатність, підвищення рівня сечовини, підвищення рівня креатиніну, папілярний некроз нирок, олігурія/поліурія, протеїнурія, гематурія, цистит, камені в нирках.

З боку дихальної системи: інфільтрація легеневої системи з еозинофілією, бронхіт, фарингіт, риніт, синусит, пригнічення дихання, пневмонія, носова кровотеча.

Фертильність

Етодолак може впливати на репродуктивну функцію. Препарат не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Для жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення застосування етодолаку.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Продовжити лікування етодолаком в І та ІІ триместрі вагітності. В ІІІ триместрі вагітності припинити прийом у зв’язку з виникнення побічних ефектів як з боку матері, так і плода.

Не рекомендовано приймати етодолак під час вигодовування.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Застосування етодолаку може спричинити розвиток запаморочення, сонливості, слабкості і розладів зору (порушення зору). Це слід враховувати пацієнтам при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами. У разі виникнення таких реакцій, пацієнтам слід уникати керування автотранспортом або іншими механізмами.

Для більш детальної інформації зверніться до інструкції даного препарату.