Триамцинолон

Тримцинолон – це глюкокортикоїд, який має:

• сильну протизапальну дію;
• слабку мінералокортикоїдну дію; гальмує розвиток симптомів запалення без впливу на причину його виникнення;
• гальмує накопичення макрофагів лейкоцитів та інших клітин у ділянці запального осередку;
• зменшує розширюваність та проникність капілярів, що призводить до гальмування утворення набряків;
• діє імуносупресивно, тобто гальмує клітинні імунні реакції, зменшує кількість лімфоцитів Т, моноцитів і ацидофільних гранулоцитів.

Клінічне застосування триамцинолону

• Алергічні реакції: нейродерміт, бульозний дерматит, реакції підвищеної чутливості на лікарські засоби, сироваткову хворобу.
• Ревматичні захворювання: тяжкий ревматоїдний артрит, у разі необхідності досягнення сприятливого ефекту від протиревматичних препаратів пролонгованої дії, короткострокове лікування епікондиліту, посттравматичного остеоартриту, синовіту, бурситу та псоріатичного артриту.
• Дерматологічні захворювання: герпетиформний бульозний дерматит, ексфоліативний дерматит, тяжка поліморфна еритема, тяжкий псоріаз, тяжкий себорейний дерматит, екзема, дискоїдний червоний вовчак, вогнищева алопеція та різні гострі та хронічні дерматози.
• Офтальмологічні захворювання: тяжкі гострі та хронічні алергічні та запальні стани, включаючи алергічний кон’юнктивіт, алергічні крайові виразки рогівки, запалення переднього сегмента ока, хоріоретиніт, дифузний задній увеїт та хоріоїдит, оперізувальний герпес ока, ірит та іридоцикліт, кератит, неврит зорового нерва та симпатична офтальмія.
• Ендокринні захворювання: первинна та вторинна недостатність кори надниркових залоз, вроджена гіперплазія надниркових залоз, гіперкальціємія, спричинена злоякісною пухлиною, підгострий тиреїдит та хвороба Аддісона.
• Захворювання травної системи: реґіонарний ентерит (хвороба Крона) та виразковий коліт у період загострення.
• Захворювання дихальних шляхів: аспіраційний пневмоніт, бериліоз, синдром Лефлера, саркоїдоз та гострий міліарний туберкульоз.
• Інші захворювання: туберкульозний менінгіт, розсіяний склероз.

Протипокази до застосування

• Підвищена чутливість до тріамцинолону або до інших компонентів лікарського засобу.
• Системні грибкові інфекції.
• Наявність в анамнезі проксимальної міопатії.
• Дивертикуліт, глаукома.
• Дитячий вік до 3 років.
• Злоякісні новоутворення з метастазами.
• Активні бактеріальні інфекції.

Особливості застосування

Перед початком лікування необхідне обстеження на предмет виявлення можливих протипоказань.

Клінічне обстеження включає: дослідження серцево-судинної системи, рентгенологічне дослідження легенів, дослідження шлунка та дванадцятипалої кишки, системи сечовиділення, органів зору.

Лабораторне обстеження включає: загальний аналіз крові, концентрацію глюкози в крові і сечі, електролітів у плазмі крові.

При лікуванні глюкокортикоїдами протягом тривалого часу рекомендується регулярно контролювати артеріальний тиск, визначати рівень глюкози в сечі і крові, проводити аналіз калу на приховану кров, аналізи показників згортання крові, рентгенологічний контроль хребта, офтальмологічне обстеження (1 раз на 3 місяці).

Лікування лікарським засобом навіть у низьких дозах маскує ознаки і симптоми раніше існуючих інфекцій та тих, що розвинулися під час лікування (включаючи опортуністичні інфекції), та ускладнює їх діагностику. Під час лікування слід уникати контакту з хворими на застуду чи інші інфекції.

Під час лікування не слід проводити імунізацію.

Залежно від тривалості лікування і дози, можливий негативний вплив лікарського засобу на метаболізм кальцію. Рекомендується профілактика остеопорозу, що особливо важливо у разі наявності у пацієнтів чинників ризику (у тому числі – сімейна схильність, літній вік, постменопауза, недостатнє споживання білка і кальцію, надмірне паління, надмірне споживання алкоголю, а також зниження фізичної активності).

При раптовій відміні, особливо у разі попереднього застосування високих доз, виникає синдром відміни, який проявляється лихоманкою, зниженням апетиту, нудотою, блюванням, діареєю, загальмованістю, запамороченням, генералізованими кістково-м’язовими болями, астенією.

Спосіб застосування та дози

Дозу триамцинолону потрібно підбирати індивідуально, залежно від хвороби та відповіді пацієнта на лікування. Для лікування слід застосовувати найменші ефективні дози глюкокортикоїдів, і якщо можливе зниження дози, то воно повинно бути поступовим.

Таблетки можна приймати або 1 раз на добу (краще вранці), або за кілька прийомів, особливо якщо загальна добова доза перевищує 16 мг.

Звичайна добова доза для дорослих становить від 4 до 32 мг. Після досягнення очікуваного ефекту дозу потрібно поступово зменшувати до досягнення адекватної підтримуючої дози.

Триамцинолон можна вводити внутрішньом’язово у дозах від 40 до 80 мг. При необхідності одразу можна ввести дозу 100–120 мг. Рекомендована початкова доза для дітей віком 6–12 років становить 0,03–0,2 мг/кг у м’яз з інтервалами 1–7 днів.

Внутрішньосуглобові дози триамцинолону для дорослих становлять 5–10 мг для малих суглобів та 20–60 мг для великих. При ін’єкціях у декілька суглобів робиться введення до 80 мг триамцинолону. Пепарат можна вводити периартикулярно для полегшення болю при бурситі, ентезиту та тендосиновіту. Рекомендована початкова доза для дітей віком 12–18 років становить 2,5–40 мг.

Доза для введення у ділянку ураження шкіри ін’єкцій триамцинолон, як правило, має діапазон від 5 до 10 мг. Рекомендована початкова доза для дітей віком 12–18 років становить 2,5–40 мг. Зважаючи на клінічну реакцію, наступні дози можна збільшувати.

Можливі побічні ефекти

З боку серцевої системи: прискорене або нерегулярне серцебиття, застійна серцева недостатність, гіпертонія.

З боку крові та лімфатичної систем: гранулоцитоз, лімфопенія, моноцитопенія.

З боку нервової системи: судоми, внутрішньочерепна гіпертензія із застійним диском, головний біль, запаморочення.

З боку органів зору: задня субкапсулярна катаракта, нечіткість зорового сприйняття, катаракта, підвищений внутрішньоочний тиск, глаукома з можливістю ураження зорового нерва та набряк зорового нерва (асоціюється з доброякісною внутрішньочерепною гіпертензією), екзольфтальм, порушення зору.

З боку шлунково-кишкового тракту: панкреатит, виразка дванадцятипалої кишки, пептична виразка з можливістю перфорації та/або шлунково-кишкової кровотечі, перфорації товстого або тонкого кишечнику, особливо у хворих із запаленням тонкого кишечнику, мелена, чорна блювота, метеоризм, ульцерогенний езофагіт, диспепсія, порушення травлення, нудота, блювання, підвищений апетит, гнійне запалення глотки, сухість у роті.

З боку шкіри та підшкірних тканин: розтяжки шкіри, акне, синці, петехії та гематоми, еритема, алергічний дерматит, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, акнеподібні виразки, забої, дерматит, екхімози, еритема обличчя, атрофія, гірсутизм, погане загоєння рани, підвищене потовиділення, зморшки, телеангіектазія та потоншання шкіри, вазомоторний набряк, стрії.

З боку скелетно-м’язового апарату та сполучної тканини: м’язова слабкість, стероїдна міопатія, втрата м’язової маси, компресійні переломи хребта, асептичний некроз голівки стегнової та плечової кістки, патологічні переломи трубчастих кісток, міопатія, остеонекроз, остеопороз (втрата кісткової тканини є найбільшою у перші 6 місяців лікування та головним чином впливає на губчасту кістку), аваскулярний некроз, зменшення м’язової маси, ламкість кісток, патологічні переломи кісток, розрив сухожиль, уповільнення росту та процесів осифікації у дітей, передчасне закриття епіфізарних зон росту.

З боку ендокринної системи: нерегулярні менструації, розлади менструального циклу, синдром Кушинга, пригнічення росту у дітей (довготривале лікування), вторинна недостатність кори надниркових залоз і гіпофіза, особливо у стресових ситуаціях, таких як хвороба, травма, оперативне втручання; виникнення цукрового діабету або збільшення потреби в інсуліні та протидіабетичних засобах в пацієнтів з наявним цукровим діабетом, гірсутизм, затримка натрію (що спричиняє затримку рідини та артеріальну гіпертензію і компенсаторне збільшення виведення нирками калію, призводячи до гіпокаліємії), пригнічення надниркових залоз, ускладнення наявного цукрового діабету, гіпоглікемія (у тих, хто не страждає на цукровий діабет) .

З боку метаболізму та травлення: негативний азотний баланс, збільшення концентрації глюкози у крові та сечі, збільшення маси тіла (центральний тип ожиріння), порфірія, підвищення рівня загального холестерину, ліпопротеїнів низької щільності, тригліцеридів, затримка натрію в організмі.

Інфекції та інвазії: орофарингеальний кандидоз, септичний некроз (особливо у пацієнтів із системним червоним вовчаком або ревматоїдним артритом), вторинні грибкові та вірусні інфекції.

З боку судинної системи: тромбоемболічні синдроми, набряк гомілок і стоп, артеріальна гіпертензія, серцеві аритмії, застійна недостатність кровообігу, гіпокаліємічний алкалоз.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, в тому числі важкі алергічні реакції (висипання на шкірі, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, зупинка дихання та анафілактична реакція, свербіж, утруднення дихання, здавленість у грудній клітці, набряки обличчя, губ та язика).

З боку статевої системи та молочних залоз: порушення менструального циклу та вазомоторні симптоми, імпотенція, підвищення або зниження рухливості і кількості сперматозоїдів.

Психічні порушення: ейфорія, раптові зміни настрою, зміни особистості, важка депресія, симптоми психозу (симптоми варіюють між шизофренією, манією або деліріумом), седативний стан, депресія, безсоння, манія, галюцинації, психічні розлади, суїцидальні думки, погіршення перебігу епілепсії та інших психічних захворювань, порушення сну, тривожність, психомоторна гіперактивність, агресія (особливо у дітей).

Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення: туберкульоз легенів, дисфонія, подразнене сухе горло (після застосування кортикостероїдних пероральних інгаляторів).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії

При одночасному застосуванні разом з амфотерицином Б та калійнезберігаючими засобами пацієнт повинен бути під наглядом щодо можливого розвитку гіпокаліємії.

Антихолінестеразні засоби проявляють антагоністичний вплив щодо глюкокортикоїдів.

Парацетамол – гіпернатріємія, набряки, збільшення виділення кальцію; підвищений ризик гепатотоксичності парацетамолу.

Антикоагулянти, похідні кумарину, індадіон, гепарин, стрептокіназа, урокіназа – знижена, а у деяких хворих підвищена ефективність; підвищений ризик ульцерації та кровотечі з шлунково – кишкового тракту.

Імуносупресивні препарати – підвищення ризику інфікування, розвитку лімфангітом та інших лімфопроліферативних хвороб.

Естрогени, включаючи пероральні контрацептиви – період напіввиведення глюкокортикоїдів та концентрація можуть підвищуватися, а кліренс – знижуватися.

Гормон росту людини: ефект прискорення росту може гальмуватися.

Кетоконазол: можливе зниження кліренсу глюкокортикоїдів та, як наслідок, посилення їх ефектів.

Одночасне застосування з холінолітиками може спричинити антагоністичний ефект.

Комбінація глюкокортикоїдів з нестероїдними протизапальними засобами підвищує ризик появи пептичних виразок та шлунково-кишкової кровотечі..

Одночасне застосування з алкоголем підвищує ризик утворення виразок та кровотечі зі шлунково-кишкового тракту.

Триамцинолон збільшує потребу організму у фолієвій кислоті.

Одночасне застосування з трициклічними антидепресантами (наприклад, з кломіпраміном) може спричинити гіпокаліємію, підвищення ризику виникнення тріпотіння-мерехтіння шлуночків серця.

Вакцини, що містять живі віруси – під час застосування імуносупресивних доз глюкокортикоїдів можливий розвиток вірусних хвороб і зменшення ефективності вакцинації.

Інші вакцини – збільшений ризик неврологічних ускладнень, а також зменшення утворення антитіл.

Глюкокортикоїдна терапія має тенденцію до збільшення глюкози у крові у пацієнтів, хворих на цукровий діабет, тому можуть бути необхідними більші дози інсуліну.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Триамцинолон протипоказаний вагітним та жінкам, які годують груддю. Жінкам, які приймають тріамцинолон, необхідно припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Глюкокортикоїди можуть спричинити седативний стан, депресію, безсоння, зміни особистості, манію, галюцинації або психози. Глюкокортикоїди також можуть також посилити існуючу емоційну нестабільність або тенденції до психозу. Тому пацієнтам слід уникати керування автомобілем або праці зі складними механізмами, поки не буде встановлена їхня особиста чутливість до цього препарату.

Вакцинація

Пацієнтам, які отримують глюкокортикоїди, не слід проходити вакцинацію, особливо проти натуральної віспи. Зокрема, жодних інших вакцинацій не слід проводити пацієнтам, які приймають великі дози глюкокортикоїдів, оскільки можлива відсутність реакції антитіл у відповідь.

Для більш детальної інформації зверніться до інструкції даного препарату.