Асептичний некроз (остеонекроз)

Асептичний некроз — це захворювання опорно-рухового апарату, яке характеризується руйнуванням кісткової тканини з порушенням функції ураженого суглоба.

Найчастіше зустрічається асептичний некроз головки стегнової кістки, рідше — кісток, що утворюють інші суглоби.

Зміни можуть бути двосторонні, частіше це спостерігається при ураженні саме головок стегнових кісток.

Симптоми асептичного некрозу

• Перша ознака — біль. При асептичному некрозі головки стегнової кістки локалізація болю в паху і сідницях. Біль має схильність до широкої іррадіації на внутрішню поверхню стегна, а особливо часто — в ділянку колінного суглоба.
• Поява «стартового» болю при початку руху, підйомі з ліжка. При прогресуючому некрозі кісток кульшового або колінного суглоба може відбуватися вкорочення кінцівки і з’являтися кульгавість. Нижня кінцівка втрачає свою рухливість: її важко зігнути або відвести в сторону. На ній досить швидко атрофуються м’язи, що створює ефект схуднення кінцівки відносно всього тіла.

Коли необхідна консультація ревматолога

Часто віддалені больові відчуття розцінюються як основні і відводять від правильного діагнозу. Знайти та підтвердити наявність асептичного некрозу суглобу може тільки фахівець.

Тому в разі наявності тривалого болю у паховій, поперековій і сідничній ділянках необхідно проконсультуватися з ревматологом.

Причини розвитку

До розвитку асептичного некрозу може призводити безліч чинників.

Практично будь-яка причина, що сприяє порушенню кровотоку в судинах суглоба, може стати поштовхом для розвитку некрозу.

Виділяють наступні причини:

• травми, особливо перелом проксимального відділу стегнової кістки;
• прийом певних лікарських засобів. Найбільш часто некроз розвивається на тлі тривалого прийому високих доз глюкокортикоїдних гормонів;
• прийом бісфосфонатів у великих дозах у пацієнтів зі злоякісними захворюваннями є фактором ризику остеонекрозу щелепи;
• аутоімунні захворювання (зокрема, системний червоний вовчак, антифосфоліпідний синдром і ревматоїдний артрит);
• мієлопроліферативні новоутворення серпоподібноклітинна анемія;
• тромбофілії;
• трансплантація нирки;
• ідіопатичний асептичний некроз — наприклад асептичний некроз головки стегнової кістки у дітей (хвороба Легг-Кальве-Пертеса).

Фактори ризику

• Переохолодження організму;
• Надлишковий прийом алкоголю і паління;
• Алкоголь сприяє пошкодженню кровоносних судин, що може стати причиною розвитку ішемії головки стегнової кістки і розвитку її некрозу;
• Опромінення;
• Вплив високого тиску (водолази, шахтарі). При неправильному режимі декомпресії в крові утворюються дрібні бульбашки повітря, які можуть закупорювати і пошкоджувати кровоносні судини;
• Інфікування ВІЛ-інфекцією.

Ускладнення

Спочатку больовий синдром виникає періодично, потім стає постійним, його вираженість посилюється. Можливі нічні болі.

Іноді інтенсивність больових відчуттів настільки велика, що пацієнти з асептичним некрозом на кілька днів повністю втрачають здатність до опори і ходьби. З’являються порушення рухів, які посилюються протягом декількох місяців або років.

У міру розвитку хвороби атрофуються стегнові і сідничні м’язи. Надалі можлива контрактура з вимушеним положенням і укороченням кінцівки, що супроводжується значним порушенням функції опори і рухів.

Перераховані порушення стають причиною інвалідизації, вимагають проведення об’ємних хірургічних втручань.

Діагностика

Інструментальні методи дослідження

Точна рання діагностика асептичного некрозу можлива за допомогою магнітно-резонансної томографії — цей метод дозволяє виявити появу асептичного некрозу вже на початкових стадіях.

Рентгенографія суглоба — інформативний метод дослідження на більш пізніх стадіях захворювання.

Лікування асептичного некрозу

Консервативне лікування

• дотримання оптимального ортопедичного режиму з розвантаженням протягом 4-8 тижнів за допомогою милиць або тростини;
• лікувальна гімнастика знеболювальна терапія;
• внутрішньосуглобова ін’єкційна терапія;
• корекція ходьби;
• вазодилятатори;
• аналоги простацикліну;
• препарати кальцію і вітаміну Д;
• бісфосфонати;
• статини;
• електроміостимуляція;
• фізіотерапія (КВЧ терапія, лазеротерапія, магнітотерапія).

У рандомізованих клінічних дослідженнях показано, що ефективність консервативного лікування вкрай мала!

Хірургічне лікування

в початковому періоді потрібно прагнути до призупинення розвитку змін — кращі результати досягаються шляхом видалення некротичного фрагмента кістки, але такі втручання не завжди ефективні. В деяких випадках імплантується ендопротез ураженого суглоба.

Допомога в домашніх умовах

Рекомендується зміна навантаження на уражений суглоб, використовувати милиці або тростину протягом 4-8 тижнів, а надалі утримуватися від інерційних навантажень (бігу, стрибків) і дотримуватися режиму дозованої фізичного активності, що включає нетривалу ходьбу, заняття на велотренажері, спеціальні комплекси ЛФК.

Профілактика асептичного некрозу

Необхідно виключити або мінімізувати вплив провокуючих чинників. Потрібно відмовитися від вживання алкоголю, контролювати тривалість прийому глюкокортикоїдів.

Важливо запобігати травм суглобів, проводити своєчасне лікування захворювань, що сприяють розвитку некрозу. Профілактика негативних наслідків асептичного некрозу включає продуманий режим рухової активності відповідно періоду хвороби.

Для попередження розвитку інвалідизуючих ускладнень слід дотримуватися рекомендацій лікаря щодо використання спеціальних засобів, не перевантажувати хвору кінцівку.