Постменопаузальний остеопороз

У минулому дописі ми вже розпочали говорити про клімакс та менопаузу, тож зараз, поговорімо про таку актуальну проблему як постменопаузальний остеопороз.

Постменопаузальний остеопороз – це прогресуюче зниження маси кісткової тканини, яке починається після природної або хірургічної менопаузи і призводить до розвитку переломів кісток через 10-15 років після припинення функції яєчників. Це найбільш розповсюджена форма остеопорозу, оскільки вона уражає до 80% жінок у віці старше 50 років.

На жаль, після 40-річного віку переважання процесів резорбції над утворенням кісткової тканини – це природний процес. Щорічна втрата кісткової маси з настанням клімаксу збільшується в 4 рази.

Розвиток остеопорозу під час менопаузи має складний перебіг, адже він залучає імунні механізми. Основною причиною його розвитку є дефіцит естрогенів – основних гормональних регуляторів метаболізму кісткової тканини.

На сьогодні остеопороз вважають «мовчазною» епідемією, адже якихось специфічних клінічних симптомів, наприклад, болю, він не має, а наслідками хвороби можуть бути жахливі остеопоротичні «низькоенергетичні» переломи.

«Низькоенергетичний» перелом – це травма, яка виникла внаслідок незначного ушкодження або падіння людини з висоти не вище свого зросту. Невдало застібнутий бюстгальтер, жінка просто виходила з ванни, занадто різко сіла на диван, послизнулась і впала на вулиці – це далеко не повний перелік прикладів з повсякденного життя.

Золотим стандартом в діагностиці остеопорозу є рентгенівська денситометрія. В оцінці ризику переломів та ухваленні правильної терапії лікарям допомагає такий інструмент, як шкала FRAX.

Основні показання до рентгенівської денситометрії:

• Всі жінки у постменопаузі віком 65 років і старше.
• Жінки в постменопаузі, молодші за 65 років, які мають фактори ризику.
• Жінки в постменопаузі з анамнезом переломів у дорослому віці.

Також постменопаузальний остеопороз діагностується на підставі виникнення «низькоенергетичних» переломів.

Фактори ризику остеопорозу (їх дуже багато):

• Спосіб життя: зловживання алкоголем, куріння, недостатня фізична активність, недостатність/дефіцит вітаміну Д, дефіцит маси тіла, високе споживання солі, недостатнє споживання кальцію.
• Генетичні фактори і хвороби, в тому числі перелом стегна у батьків.
• Ендокринні порушення: ожиріння, цукровий діабет, тиреотоксикоз, гиперпартиреоз, тощо.
• Хвороби шлунково-кишкового тракту, в тому числі хвороба Крона, целіакія тощо.
• Гематологічні хвороби: мієлома, лейкози, тощо.
• Рематолгічні хвороби: ревматоїдний артрит, анкілозивний спондиліт, системний червоний вовчак тощо.

Лікування постменопаузального остеопорозу має бути індивідуалізованим і здійснюватись відповідно до ризику виникнення переломів (низького, помірного, високого або дуже високого).

Основними препаратами в лікування постменопаузального остеопорозу є:

• Препарати кальцію 1000 мг/добу і вітаміну Д3 (середня профілактична доза 800-1000 МО/добу). Слід пам’ятати, що у разі недостатність вітаміну Д 80% терапії не матиме успіху.
• Бісфосфонати (залендронат, ібандронат, алендронат, ризендронат) – це препарати першої лінії в лікуванні постменопаузального остеопорозу. Існують різні варіанти прийому: таблетки (1 раз на тиждень, чи 1 раз на місяць), внутрішньовенне введення в шприцах (1 раз на 3 місяці), крапельниці (1 раз на рік). Який саме препарат і який шлях введення обрати вирішує лікар в кожному випадку індивідуально.
• Деносумаб – препарат імунобіологічної терапії, вводиться підшкірно, 1 раз на 6 місяців.
• Стимулятори кісткоутворення: терипаратид, ромосозумаб. На жаль, ці препарати в Україні не зареєстровані.

Менопаузальна гормональна терапія показала користь в наступних випадках:

• профілактика остеопорозу у жінок в постменопаузальний період при високому ризику переломів;
• жінки, які вже приймають менопаузальну гормональну терапію для полегшання симптомів менопаузи, мають додаткову користь щодо захисту скелету;
• комбінована замісна естроген-прогестинова терапія значно зменшує ризики переломів стегна;
• поєднання фізичних вправ з менопаузальною гормональною терапією має більш значущий вплив на уповільнення втрати кісткової маси у жінок в постменопаузі;
• проте вона не є варіантом лікування першої лінії остеопорозу.

Скільки часу лікувати остеопороз? 

Це питання залишається дискутабельним, проте лікування бісфосфонатами має тривати не менше 3 - 5 років, а жінкам з високим ризиком – до 10 років. А деносумабом – 5-10 років. В певних випадках лікар може розгялнути так звані «медикаментозні» канікули, коли робиться перерва в прийомі антиостеопоротичних препаратів.

Як часто робити рентгенівську денситометрію з метою контроля за лікуванням? Теж питання залишається відкритим, але більшість рекомендацій називають кратність проведення рентгенівської денситометрії через 1-2 роки після початку терапії.

Профілактика остеопорозу багато в чому залежить від жінки.

Адже вона включає:

• Регулярні фізичні вправи (найбільш корисні силові вправи), підтримання належної маси тіла (пам’ятаймо, що низька вага – ризик остеопорозу).
• Відмову від куріння та алкоголю.
• Адекватне харчування, з достатнім вмістом кальцію (800-100 мг на добу) і вітаміну Д3.
• Вживання належної кількості вітаміну Д3.
• В разі необхідності – додатковий прийом кальцію в дозі 1000-1200 мг/добу.
• Регулярне відвідування гінеколога, з метою вчасного відстеженням згасання функції яєчників та призначення менопаузаьної гормональної терапії.

Наразі проблеми діагностики, лікування і профілактики остеопорозу залишаються відкритими, оскільки обізнаність пацієнтів та лікарів в цій проблемі, відсутність певних ліків в нашій країні, висока вартість деяких препаратів, а також прихільність до лікування залишається недостатньо високою.

Якщо вам потрібна телеконсультація ревматолога, будь ласка, звертайтесь до Клініки сучасної ревматології.

Тож, бережіть себе і будьте здорові!