Хвороба Бехтерєва та безпечність біоагентів
Анкілозивний спондиліт (хвороба Бехтерєва) – це потенційно інвалідизуючий запальний артрит суглобів хребта, який зазвичай проявляється хронічним болем у спині, починається здебільшого до 45 років.
Виділяють 2 форми спондиліту – осьова та периферична.
Пацієнти з осьовою формою захворювання отримують нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), а за їхньої неефективності – імунобіологічні препарати.Пацієнти з периферичним ураженням – спочатку отримують НПЗП, а за необхідності такі препарати, як сульфасалазин, метотрексат, в разі недостатньої ефективності розглядаються імунобіологічні препарати.
Для лікування спондиліту використовують наступні біологічні агенти:
- інгібітори фактору некрозу пухлин;
- антагоністи ІЛ-17;
- таргетні синтетичні препарати – інгібітори янус кіназ (іЯК).
Зазвичай терапія біологічними препаратами переноситься добре, а лікар проводить моніторинг факторів ризику небажаних явищ чи ускладнень як самого захворювання, так і лікування.
Найбільш серйозні побічні реакції, пов’язані із застосуванням імунобілогічних прерататів це:
- реактивація вірусу гепатиту В;
- сепсис, туберкульоз;
- алергічні реакції;
- анемія, лейкопенія;
- застійна серцева недостатність;
- системний червоний вовчак / вовчакоподібний синдром;
- розлади нервової системи;
- порушення функції печінки та жовчовивідного тракту;
- лейкемія, лімфома, меланома, злоякісні новоутворення у дітей;
- саркоїдоз/саркоїдоподібні реакції;
- кишкові або періанальні абсцеси;
- серйозні інфузійні реакції.
При використанні антагоністів інтерлейкіну 17 (ІЛ-17), а саме ІЛ-17А, найчастіше спостерігали наступні небажані ефекти:
- інфекції верхніх дихальних шляхів;
- герпетична інфекція слизової оболонки порожнини рота;
- грибок на ногах;
- головний біль;
- втома;
- нежить;
- нудота;
- діарея.
Якщо ви вживаєте будь-які препарати та помітили нові реакції організму, обов’язково повідомте про це своєму лікарю!