Декскетопрофен

Декскетопрофен – це препарат, який належить до групи нестероїдний протизапальних препаратів (НПЗП) і є похідним пропіонової кислоти.

Клінічне застосування декскетопрофену

Симптоматична терапія болю від легкого до помірного ступеня, наприклад, м’язово-скелетний біль, болісні менструації (дисменорея), зубний біль.

Протипокази до застосування

• Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого іншого НПЗП, або до будь-якої з допоміжних речовин.
• Застосування пацієнтам, у яких речовини з подібним механізмом дії, наприклад ацетилсаліцилова кислота та інші НПЗП, спричиняють напади бронхіальної астми, бронхоспазм, гострий риніт або призводять до розвитку поліпів у носі, кропив’янки або ангіоневротичного набряку.
• Відомі фотоалергічні або фототоксичні реакції під час лікування кетопрофеном або фібратами.
• Кровотеча або перфорації у травному тракті в анамнезі, пов’язані із застосуванням НПЗП.
• Активна фаза виразкової хвороби/кровотеча у травному тракті, рецидивуючий перебіг виразкової хвороби/кровотеча у травному тракті в анамнезі.
• Хронічна диспепсія.
• Кровотечі в активній фазі або підвищена кровоточивість.
• Хвороба Крона та неспецифічний виразковий коліт.
• Тяжка серцева недостатність.
• Помірне або тяжке порушення функції нирок (кліренс креатиніну ≤ 59 мл/хв).
• Тяжке порушення функції печінки (10–15 балів за шкалою Чайлда–П’ю).
• Геморагічний діатез або інші порушення згортання крові.
• Тяжка дегідратація (внаслідок блювання, діареї або недостатнього прийому рідини).
• ІІІ триместр вагітності та період годування груддю.

Особливості застосування

Декскетопрофен застосовувати з обережністю пацієнтам з алергічними реакціями в анамнезі.

Слід уникати одночасного застосування препарату з іншими НПЗП, у тому числі з селективними інгібіторами циклооксигенази-2. Небажані явища препарату можна звести до мінімуму шляхом застосування мінімальних ефективних доз протягом якомога коротшого проміжку часу, необхідного для усунення симптомів.

Спосіб застосування та дози

Режим дозування встановлюється тільки лікарем індивідуально з урахуванням показань і тяжкості стану.

Таблетки рекомендовано приймати, запиваючи достатньою кількістю рідини. Одночасний прийом з їжею сповільнює всмоктування лікарського засобу, тому при гострому болі рекомендовано приймати препарат не менше ніж за 30 хвилин до прийому їжі.

Залежно від виду та інтенсивності болю рекомендована доза становить 12,5 мг (½ таблетки, вкритої плівковою оболонкою) кожні 4–6 годин або 25 мг (1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою) кожні 8 годин. Добова доза не повинна перевищувати 75 мг.

Взаємодія з іншими засобами та інші види взаємодії

• Інші НПЗП (у тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2 та саліцилати у високих дозах (≥ 3 г/добу)): застосування декількох НПЗП одночасно може збільшувати ризик виникнення шлунково-кишкових виразок та кровотеч за рахунок синергічної дії.
• Антикоагулянти: НПЗП посилюють дію антикоагулянтів, наприклад варфарину, внаслідок високого ступеня зв’язування Декскетопрофену з білками плазми крові, а також внаслідок пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки.
• Гепарин: підвищується ризик кровотеч (через пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки).
• Глюкокортикоїди: підвищується ризик виникнення пептичних виразок та кровотеч у травному тракті.
• Метотрексат при застосуванні у високих дозах (від 15 мг/тиждень): підвищується рівень метотрексату в крові за рахунок зменшення його виведення нирками, що призводить до токсичного впливу на систему крові.
• Діуретики, інгібітори АПФ, антибіотики групи аміноглікозидів та антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ. Декскетопрофен послаблює дію діуретичних засобів та інших антигіпертензивних засобів.
• Пентоксифілін: підвищується ризик кровотеч, тому необхідно контролювати час кровотечі.
• Похідні сульфонілсечовини: НПЗП можуть підсилювати гіпоглікемічну дію препаратів сульфонілсечовини за рахунок їх витіснення зі зв’язків з білками крові.
• Бета-адреноблокатори: може знижуватись їх антигіпертензивна дія за рахунок пригнічення синтезу простагландинів.
• Циклоспорин та такролімус: посилення токсичної дії цих препаратів на нирки за рахунок впливу НПЗП на синтез простагландинів; при застосуванні такої комбінації необхідний регулярний контроль функції нирок.
• Інгібітори агрегації тромбоцитів та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС): підвищений ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі.
• Серцеві глікозиди: може підвищуватись їх концентрація у плазмі крові.

Можливі побічні ефекти

З боку системи крові та лімфатичної системи – агранулоцитоз, тромбоцитопенія, недостатність кісткового мозку, гемолітична анемія, лейкопенія.

З боку імунної системи – набряк Квінке, анафілактичні реакції (включаючи анафілактичний шок).

З боку психіки – дезорієнтація, афективні розлади.

З боку нервової системи – головний біль, запаморочення, сонливіст, парестезії.

З боку органу зору – нечіткість (помутніння) зору.

З боку органів слуху та рівноваги – шум у вухах.

З боку серцево-судинної системи – набряки, серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, вазодилятація, васкуліт (включаючи лейкоцитокластичний васкуліт).

З боку травного тракту – диспепсія, нудота, дискомфорт у травному тракті, біль у шлунку, блювання.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння – напад астми.

З боку шкіри і підшкірних тканин – висипання, свербіж.

З боку гепатобіліарної системи – підвищення рівня трансаміназ, гепатит, підвищення білірубіну в плазмі крові внаслідок захворювання печінки.

З боку нирок і сечовивідних шляхів – затримка рідини і солей в організмі, гіперкаліємія, гостра функціональна ниркова недостатність у пацієнтів із факторами ризику.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність.

Застосування лікарського засобу у І–ІІ триместрі вагітності можливе лише у разі крайньої необхідності тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Під час ІІІ триместру вагітності при застосуванні будь-яких інгібіторів синтезу простагландину можливий такий вплив на плід:

• порушення функції нирок: можливий розвиток маловоддя (найчастіше оборотного при відміні терапії), аж до розвитку анамніозу, особливо при тривалому впливі); гостра ниркова недостатність новонародженого (оборотна або необоротна), особливо у випадках тривалої дії і застосування препарату на пізніх термінах вагітності (з ризиком тяжкої затяжної гіперкаліємії);
• серцево-легенева токсичність: може спостерігатися часткове або повне передчасне зрощення Боталлової протоки в утробі матері. Внутрішньоутробне закриття артеріальної протоки загрожує розвитком правошлуночкової недостатності або навіть внутрішньоутробної смерті. збільшення тривалості кровотеч у матері та дитини, зниження здатності до агрегації тромбоцитів, навіть при застосуванні дуже низьких доз препарату;
• пригнічення скорочувальної функції матки, що може призвести до затримки або збільшення тривалості пологів.

Враховуючи вищевказане:

• до 12 тижня вагітності: препарат застосовувати тільки в разі крайньої необхідності;
• з 12 до 24 тижня вагітності (від встановлення діурезу плода до 5 місяців): короткочасне застосування при необхідності; тривале застосування протипоказане;
• з 24 тижня вагітності (5 повних місяців): застосування протипоказане, навіть однократне.

У разі застосування декскетопрофену жінці, яка планує вагітність, або під час І та ІІ триместрів вагітності слід дотримуватися мінімально можливої дози і тривалості терапії.

Період годування груддю.

Оскільки НПЗП проникають у грудне молоко, лікарський засіб не слід застосовувати у період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Під час застосування декскетопрофену можливий розвиток сонливості, запаморочення, судом та порушення зору. У разі розвитку таких симптомів слід утриматися від керування автотранспортом або іншими механізмами.

Для більш детальної інформації зверніться до інструкції даного препарату.