Гомеопатія: панацея чи плацебо?

Всі ми колись застосовували методи народної медицини:

• прикладали листи подорожника для дезінфекції ран;
• пили відвари ромашки та м’яти для заспокоєння;
• наносили листи капусти, щоб знати біль у суглобах.

А можливо, хтось навіть мав справу із голковколюванням, або лікуванням бджолиною отрутою.

Але, сьогодні, ми глибше поринемо у світ альтернативної медицини та дізнаємось, чи дійсно вона дієва при лікуванні серйозних хвороб.

Для початку, внесемо ясність: альтернативна медицина - це не лише «бабусині методи лікування», а цілий комплекс практик і систем охорони здоров’я, котрі не є частиною офіційної, доказової медицини.

Найбільш розповсюдженими формами є:

• гомеопатія;
• апітерапія (лікування бджолами);
• фітотерапія (траволікування);
• аюрведа (китайська медицина, рефлексотерапія, акупунктура и йога).

І навіть, якщо ви маєте власний досвід ефективності таких методів, то пам’ятайте, що їх дієвість та безпека науково не підтверджені.

У різних країнах регулювання та контроль альтернативної медицини може відрізнятись.

Якщо ви цікавитесь народними методами, то перш ніж їх застосовувати, обговоріть це питання з кваліфікованим лікарем і отримайте перевірену інформацію з надійних джерел.

Зараз ми зробимо акцент на найпопулярнішому в Україні видові альтернативної медицини – гомеопатії.

«Подібне лікується подібним» - саме так звучить основний принцип гомеопатії. Вона була розроблена в кінці XVIII століття німецьким лікарем Самуелем Ганеманном.

Гомеопатичні препарати, зазвичай, виготовляються з натуральних речовин (рослини, мінерали або тваринні продукти).

Інгредієнти ліків піддаються процесу розведення, в результаті чого доля активної речовини стає мізерною. Цей процес називається потенціюванням і за гомеопатичними принципами, чим більше розведення і потенціювання препарату проведено - тим сильнішим вважається його лікувальний ефект.

Цікаво, що зараз більшість гомеопатичних препаратів на ринку настільки розведені, що в них вже неможливо знайти молекули початкової діючої речовини.

Також, попри популярність гомеопатії, потрібно зважати на її негативні аспекти.

Ефект плацебо.

Багато свідчень про ефективність гомеопатії базуються на плацебо-ефекті (коли покращення спостерігається через самонавіювання та віру, а не завдяки лікувальному ефекту препарату).

Відсутність наукових доказів. 

Більшість наукових досліджень, які були проведені для вивчення гомеопатії, не знайшли достатніх доказів, що підтвердили б вищу ефективність ліків за плацебо-ефект. Деякі організації (такі як Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ)) і багато національних медичних структур висловили сумніви щодо наукової ґрунтовності гомеопатії.

Затримка ефективного лікування. 

У деяких випадках, нехтування доказовою медичною терапією на користь гомеопатії може призвести до затримки ефективного лікування. При серйозних хворобах на кшталт: ревматичних, онкологічних та інфекційних – відсутність або несвоєчасність адекватного лікування може бути шкідливою і навіть фатальною.

Загроза самолікування. 

Гомеопатія часто сприймається як безпечний метод лікування, оскільки препарати мають низьку концентрацію активних речовин. Проте, у пацієнтів з аутоімунними хворобами такий аспект є небезпечним через вплив на певні ланки імунної системи.

За наявності важких хвороб не рекомендується відмовлятись від доказової медицини та повністю переходити на народну (бо тоді ніхто не застрахований від серйозних наслідків прогресування недугу). Дуже важливо консультуватися з лікарем, перш ніж розпочати лікування гомеопатією, особливо якщо у вас є серйозне захворювання, або якщо ви вживаєте інші ліки.

Якщо вам потрібна телеконсультація ревматолога, будь ласка, звертайтесь до Клініки сучасної ревматології.