Гігрома

Гігрома (сухожильний ганглій, синовіальна кіста, гангліон) — це пухлиноподібне утворення, що складається з серозної рідини обмеженої оболонкою сухожилля. По суті, це грижове утворення, пов’язане з суглобом.

Гігрома відноситься до доброякісної кістозної пухлини і не перетворюється в злоякісну пухлину. Локалізацією гігроми є ділянка біля суглоба або сухожильної піхви. Зазвичай виникає на тильній поверхні зап’ястя, але іноді може з’явитись на долонній або бічній поверхні поблизу судин і нервів.

Також зустрічається в таких місцях: підколінна ділянка, стопи, пальці рук і ніг.

За статистикою найчастіше діагностують ці кістозні утворення у жінок віком 20-30 років.

Симптоми гігроми

У переважній більшості випадків гігрома розвивається повільно. Вона не викликає болю і дискомфорту, тому її помічають, коли вона досягає досить великих розмірів. В середньому діаметр гігроми становить від 1 до 6 см. Утворення м’яке, пружне, жорстке, має чітко окреслені межі і обмежене від навколишніх тканин.

Однак в запущеній формі або при довготривалого розвитку гігроми може спостерігатися запальний процес, який супроводжується:

• хворобливими відчуттями;
• набряком тканин;
• оніміння в ураженій ділянці чи в ураженій кінцівки;
• наявністю дискомфорту при русі кінцівкою;
• порушення іннервації і кровообігу.

Коли необхідна консультація ревматолога

У разі появи м’якого та еластичного утворення, що виділяється над рівнем шкіри, обмеженого від навколишніх тканин в ділянці суглоба, варто звернутися по консультацію ревматолога для визначення подальшої тактики і диференціювання характеру утворення.

Причини розвитку

Причини розвитку гігроми до кінця не з’ясовані. Однак існують основні припущення утворення гігром:

• травма, різкий рух, прийняття неприродного положення;
• регулярне, одноманітне навантаження на суглоб;
• спадкова схильність при захворюваннях сполучної тканини посилена секреція синовіальної рідини (наприклад, при аутоімунних захворюваннях);
• інші запальні процеси суглобових елементів або прилеглих тканин (бурсит, тендовагініт).

Фактори ризику

• Найчастіше гігроми діагностують у спортсменів. У цьому випадку вони викликані травмами і сильними навантаженнями на суглоби.
• Схильні до цих утворень також піаністи, швеї та особи, професія яких пов’язана з тривалою роботою за комп’ютером та передбачає щоденне, багаторазове повторення одноманітних дій.
• Діагностують гігроми у людей з підвищеною масою тіла, в цьому випадку вони найчастіше локалізуються в ділянці стоп.

Ускладнення

В окремих випадках залежно від локації і розміру гігрома може стискати судини і нервові пучки. Це призводить до наступних ускладнень:

• парестезії — розлад чутливості, що виражається онімінням, печінням, поколюванням;
• гіперестезії — це прояв больових відчуттів, підвищена чутливість до дотику;
• венозний застій — ускладнений відтік крові, найгірший варіант розвитку подій. Це може призвести до утворення тромбозу, розширення вен і капілярів, до набряків тканин.

У цих випадках потрібно негайне лікування.

Діагностика

Для встановлення діагнозу лікар проводить візуальний огляд і пальпацію ураженої ділянки.

Інструментальні методи дослідження

З метою виключення подібних за клінічними проявами захворювань необхідні додаткові методи дослідження структури утворення.

Ультразвукова діагностика — дозволяє чітко диференціювати і структурувати утворення некісткового походження від кіст, оцінити їх структуру (однорідна або наповнена рідиною), визначити, чи є в стінці гігроми кровоносні судини.

Пункційна біопсія — проводиться фахівцем-онкологом у випадках підозри на злоякісну пухлину.

Лікування гігроми

Гігрома зазвичай нешкідлива і може бути залишена без лікування. Лікування гігроми показано в тих випадках, коли вона провокує біль і дискомфорт, заважає при рухах і створює косметичний дискомфорт.

Консервативне лікування

Полягає в евакуації рідини з утвореної порожнини. На оперовану ділянку накладається фіксуюча пов’язка для обмеження руху кінцівки. Через тиждень, після перевірки стану (пальпація, УЗД) пов’язку знімають.

Оперативне лікування

Показано в наступних випадках:

• швидкий ріст гігроми;
• втрата або зниження функції суглоба;
• хворобливі відчуття внаслідок стискання;
• нервових закінчень і судин;
• розмір гігроми більше 1,5 см, порівняно з початком запального процесу;
• косметична деформація або дефект на відкритих ділянках тіла.

Хірургічне лікування

Спрямоване на видалення сухожильного ганглію скальпелем або лазером. Операція проводиться під місцевою анестезією (в окремих випадках під наркозом). Повне видалення капсули запобігає рецидиву процесу. При проведенні хірургічного втручання необхідно накладення швів. Після закінчення процедури, на кінцівку накладається фіксуюча пов’язка.

Допомога в домашніх умовах

У реабілітаційний період після видалення гігроми вкрай важливо обмежити навантаження на прооперований сегмент кінцівки.

Після зняття швів і лонгет, з метою запобігання спайкового процесу та контрактур, які можуть призвести до зниження функції прооперованої ділянки, рекомендується виконувати спеціальні гімнастичні вправи під контролем фахівців, а також пройти відповідний курс фізіотерапевтичного лікування: магнітотерапія, лазеротерапія, фонофорез з гідрокортизоном.

Ефективним методом реабілітації також вважається санаторно-курортне лікування захворювань опорно-рухового апарату.

Профілактика гігром

• Профілактика травматизму;
• Використовувати фіксуючі пристосування при заняттях спортом;
• При отриманні травми негайно звертатися до лікаря;
• Своєчасно лікувати запальні захворювання;
• Виконувати гімнастику для зміцнення суглобів;
• Після видалення гігроми рекомендується змінити професію, якщо робота пов’язана з постійним травматизмом ураженої ділянки. Тільки таким чином можна знизити ймовірність рецидиву до мінімуму;
• Гігрома стопи у дітей найчастіше викликана плоскостопістю, тому необхідна її своєчасна корекція. Це дозволить уникнути не тільки рецидиву гігроми, а й розвитку інших проблем в зрілому віці.