Гідроксилапатитна артропатія

Гідроксиапатитна артропатія (хвороба відкладення кристалів гідроксиапатиту) – це один з видів кристалічної артропатії, з ураженням одного (переважно) або декількох суглобів, спричинене відкладенням кристалів гідроксиапатиту (ГА) в сухожиллях або навколосухожилкових структурах.

Захворювання часто протікає безсимптомно, але коли воно пов'язане із запальним процесом або виникає в незвичних місцях, може імітувати травму, інфекцію або новоутворення.

Гідроксиапатитна артропатія частіше зустрічається у жінок порівняно з чоловіками (2:1), переважно після 40 років.

Симптоми гідроксиапатитної артропатії

Зазвичай уражається плечовий суглоб (у 75% випадків). Рідше уражається променевозап’ястковий суглоб, тоді відкладення гідроксиапатитної артропатії може бути причиною синдрому зап'ястного каналу.

Локалізований біль є одним із основних проявів захворювання, пов’язаним із набряком, болючістю та обмеженням рухливості суглоба.

Прогресування хвороби можна розділити на три основні стадії:

• Прекальцифікаційна стадія – зазвичай безсимптомна.
• Кальцифікаційна стадія поділяється на фазу формування, фазу спокою та фазу резорбції.

Гострий біль, пов'язаний з гідроксиапатитною артропатіэю, зазвичай збігається з фазою резорбції, коли кальцієві відкладення можуть прориватися в сусідні тканини, провокуючи гостру запальну реакцію.

Відповідні МРТ-обстеження виявляють набряк або сигнал рідини навколо кальцифікованого вогнища.

• Посткальцифікаційна стадія – утворення рубцевої тканини, дискомфорт і обмеження функції в залежності від її розташування.

Коли необхідна консультація ревматолога

У разі виникнення болю у суглобах, набряклості, підвищення температури та почервоніння шкіри над ними, обмеження рухливості у суглобах та збільшення ранкової скутості варто звернутися на консультацію до ревматолога, оскільки це може свідчити про наявність артриту.

Причини розвитку гідроксиапатитної артропатії

Етіологія гідроксиапатитної артропатії до кінця не вивчена та має кілька теорій:

• травми або пошкодження від постійного фізичного навантаження на сухожилля, що може бути наслідком діяльності з повторюваними рухами, наприклад, у певних видах спорту або під час праці;
• певні хронічні захворювання, у т.ч. ревматологічні та ендокринні (остеоартрит, гіперпаратиреоз і гіпофосфатемія).

Фактори ризику:

• Ожиріння.
• Дієта з високим вмістом пуринів.
• Надмірне споживання алкоголю.
• Цукровий діабет.
• Дисфункція щитоподібної залози.
• Порушення метаболізму естрогенів.
• Генотип HLA-A1.
• Жіноча стать.

Ускладнення гідроксиапатитної артропатії

При внутрішньосуглобовому попаданні кристали гідроксиапатиту кальцію можуть викликати руйнування суглоба.

Може бути задіяний будь-який суглоб; найчастіше уражається плечовий, що призводить до так званого плеча Мілуокі (деструктивна артропатія).

Діагностика гідроксиапатитної артропатії

Лабораторні методи дослідження

Клінічний аналіз крові — підвищення маркерів запалення: швидкості осідання еритроцитів, рівня лейкоцитів та С-реактивного білку.

Інструментальні методи дослідження

Кристали гідроксиапатиту є переважно рентгеноконтрастними, що призводить до появи зон підвищеної щільності на рентгенограмах.

На початкових стадіях гідроксиапатитної артропатії ці відкладення виглядають розсіяними та мізерними, що ускладнює їх виявлення. З розвитком хвороби ці відкладення об'єднуються у більші скупчення, що робить їх більш помітними.

Рентгенографія суглоба вважається першою ланкою з діагностики гідроксиапатитної артропатії. Вона дозволяє виявити аморфні, розпливчасті ущільнення в м'яких тканинах, які оточують суглоби, особливо плечовий. Також ці зміни можуть виявлятися в нетипових ділянках, таких як стегно, зап'ястя та хребет.

У запущених випадках гідроксиапатитної артропатії ці відкладення можуть поєднуватись з ерозією кісток.

Комп'ютерна томографія (КТ) забезпечує більш поглиблену візуалізацію відкладень гідроксиапатиту, визначає їх розмір, форму та розташування.

КТ показує ці відкладення як зони високої щільності в м'яких тканинах, часто пов'язані із запаленням.

Детальна інформація, яку надає КТ, може формувати стратегії лікування пацієнтів з гідроксиапатитною артропатією, наприклад, спрямування на хірургічні втручання.

Магнітно-резонансна томографія (МРТ) є основним методом візуалізації для діагностики змін м'яких тканин, пов'язаних із хворобою відкладення гідроксиапатиту. Зокрема, МРТ виявляє ознаки запалення в навколишніх м'яких тканинах, такі як набряк.

Також, на МРТ іноді можна побачити характерний патерн відкладень у вигляді дуги та «кільця» – ядро кристалів гідроксиапатиту, оточене обідком запальної тканини.

УЗД має вирішальне значення для визначення розміру, форми та розташування відкладень гідроксиапатиту.

Крім того, ультразвук може виявити запалення та пошкодження сухожилля.

Лікування гідроксиапатитної артропатії

Специфічне лікування не розроблено.

У лікуванні гідроксиапатитної артропатії використовуються консервативні та хірургічні підходи. Вибір методів лікування залежить від тяжкості захворювання, локалізації відкладень та загального стану здоров'я пацієнта та включає:

• фізичну терапію;
• прийом нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП);
• екстракорпоральну ударно-хвильову терапію (ЕУХТ);
• артроскопічне або відкрите хірургічне втручання з метою видалення відкладень.

Допомога в домашніх умовах при гідроксиапатитній артропатіъ

• Забезпечення спокою ураженого суглобу.
• Виключення тиску на ділянку болючого суглобу.
• Холодові аплікації.
• Прийом нестероїдних протизапальних препаратів (наприклад, ібупрофен 400-600 мг 2-3 рази на добу)

Профілактика гідроксиапатитної артропатії

• Соціально-економічні заходи, спрямовані на поліпшення якості життя, боротьбу зі шкідливими факторами праці та побуту.
• Розширення сфери суспільного збалансованого харчування.
• Профілактика травматизації.
• Дотримання адекватного питного режиму.
• Масаж, лікувальна фізкультура, фізіотерапевтичне лікування для відновлення втраченої функції ураженого суглоба.
• Дотримання здорового способу життя.