Вакцинація

Вакцинація — це не лише профілактика інфекцій, а важлива частина комплексного, безпечного та відповідального лікування.

У пацієнтів із ревматичними захворюваннями ризик інфекцій підвищений — як через саму імунну дисфункцію, так і через застосування імуносупресивних препаратів.

Щеплення допомагає ревматичним пацієнтам уникнути інфекцій, які можуть спровокувати загострення хвороби або потребу у високих дозах імуносупресивних препаратів.

Тому вакцинація — невід’ємна частина індивідуальної програми безпеки ревматологічного пацієнта.

Вакцинацію слід планувати разом із терапевтом та ревматологом — бажано до початку імуносупресивної терапії, якщо це можливо. Проте лікування не відкладають, якщо вакцинація не може бути проведена одразу.

Чому ревматичні хворі більш вразливі до інфекцій

• Імунна дисфункція: ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак, анкілозивний спондиліт та інші ревматичні хвороби змінюють та порушують роботу імунної системи.
• Імуносупресивна терапія: препарати (метотрексат, лефлюномід, імунобіологічні і таргетні синтетичні препарати, глюкокортикоїди) пригнічують імунітет, знижують здатність боротися з інфекціями.
• Підвищений ризик ускладнень: навіть звичайний грип або пневмонія можуть спричинити серйозні наслідки, включно з госпіталізацією або загостренням основного захворювання.

Кому потрібна вакцинація

• Пацієнтам із ревматологічними захворюваннями.
• Тим, хто отримує або планує отримувати імуносупресивну терапію.
• Людям із супутніми захворюваннями серця, легень, нирок, шлунково-кишкового тракту.

Коли слід бути обережним:

• Під час активного загострення ревматичного процесу.
• При важких алергічних реакціях на компоненти вакцини.
• Під час інтенсивної імуносупресії — живі вакцинии вводять лише за суворими показаннями, лише за рішенням лікаря

Хронічні ревматичні захворювання — не протипоказання до вакцинації

За новими рекомендаціями МОЗ України:

• Люди з хронічними хворобами мають бути вакциновані відповідно до стану здоров’я.
• Вакцинація може проводитись навіть при хронічному перебігу хвороби — рішення приймає лікар, оцінюючи рівень імуносупресії. Такі пацієнти можуть потребувати додаткових щеплень, не передбачених календарем — наприклад, від грипу, пневмококової інфекції, гепатиту В, тощо

Вакцинація пацієнтів, які отримують імуносупресивну терапію

Пацієнтам із хронічними хворобами рекомендовані неживі (інактивовані) вакцини, зокрема:

• Вакцина проти грипу (щорічно), яка знижує ризик сезонних респіраторних ускладнень. Рекомендується всім пацієнтам із хронічними хворобами незалежно від віку. Імунна відповідь може бути дещо слабшою, але клінічна ефективність залишається високою.
• Вакцина проти дифтерії, кашлюку, правця — починаючи з 16-річного віку, ревакцинація кожні 10 років. Особливу увагу потребують вагітні жінки з ревматичними захворюваннями, яких треба вакцинувати з 26 по 32 тижні вагітності.
• Пневмококова вакцина. Рекомендована схема: для дорослих PCV13 — в Україні це вакцини Превенар та Ваксньюванс). Як правило, вакцина вводиться однократно. Але в певних випадках (важка імуносупресія, серйозні фактори ризику, ), можлива ревакцинація через 5 років. Вона захищає від важких форм пневмонії, сепсису, а також інфекцій, спричинених пневмококами певних груп
• Вакцина проти гепатиту B. Особливо важлива для пацієнтів, які можуть потребувати парентерального лікування або хірургічних процедур. Вона формує тривалий імунітет. Може бути рекомендовано перевіряти титр антитіл через кілька років.
• Вакцина проти COVID-19 (SARS-CoV-2). Інактивовані або мРНК-вакцини рекомендовані пацієнтам з аутоімунними захворюваннями. Вакцинація не підвищує активність ревматичного процесу, але суттєво знижує ризик тяжкого перебігу інфекції.
• Менінгококова вакцина. Розглядається індивідуально у дорослих пацієнтів.
• Вакцина проти гепатиту A, кліщового енцефаліту, вірусу папіломи людини (HPV) — за показами, відповідно до віку, подорожей або професійних ризиків.

Перелічені вакцини можна робити навіть під час низькодозової імуносупресії — щеплення не слід відкладати.

Живі вакцини

Містять ослаблені, але живі віруси або бактерії. Можуть викликати інфекцію у пацієнтів зі зниженим імунітетом, тому застосовуються лише за певних умов.

Йомовірне введення наступних вакцин:

• КПК (кір, паротит, краснуха)
• БЦЖ
• Вітряна віспа (Varicella)
• ОПВ (оральна поліомієлітна вакцина)
• Вакцина проти жовтої лихоманки

Правила введення

• Робляться щонайменше за 4 тижні до початку імуносупресивної терапії.
• Після завершення лікування — не раніше, ніж через 3–6 місяців, якщо стан пацієнта стабільний.
• Обов’язково узгоджуються з ревматологом.

Отже, вакцинація є важливою інвестицією у стабільність, безпеку та якість життя пацієнтів з ревматологічними захворюваннями.